1/4
2,5 роки ковіду, майже 2 роки війни – мій останній спокійний рік був ще в університеті, але навіть за таких умов я не називаю університетські роки найкращими. Значить, є щось цікавіше 🙂
Якщо подумати, то в мене випрацювалась система компенсації: набагато важче отримати результат, але в рази більше емоцій від досягнутого. Девіз ʼвище, швидше, сильнішеʼ працює: висота набирається, тиск зростає, ʼловиш кайфʼ від нестачі кисню, головне – не відкинути лапки 🙂
Цей рік був роком розуміння. Розумінням того, про що так багато говорять дорослі, коли ти дитина. А ти слухаєш, і не розумієш як можна жалітись на щось, бо ж життя таке прекрасне: тебе годують, в тебе є улюблені мультики, друзі, і всім ти подобаєшся. А проходить час і настають: важкі несподівані втрати близьких людей (Іллюха, ми ще зустрінемось), загострюється відчуття несправедливості, нерозуміння світових парадигм. Хочеться спостерігати лише за позитивною емерджентністю речей, а виходить більше про негатив. Це не страшно, я розумію, що час такий. Але буде і хороший.
Підсумки є про що підводити.
Сім`я. Ну з чим повезло, з тим повезло. Мама дуже любить читати цю статтю щороку. Мам, я тебе дуже люблю, все буде добре 😉 Загалом, батьки молодці, звертаються до мене, коли потрібно щось пояснити чи запитати, я можу звернутись про допомогу до них. Всі всіх люблять і поважають
Брательнік. Ну брательнік і цим все сказано. Ми на 90% не схожі ні в чому, але ті 10% схожості можуть запевнити мене, що в нього все вийде. Я буду там, де потрібно. Назар, якщо ти це читаєш – теорія – це добре, але практика найкраще (сприймай це як хочеш)
Христік. З кожним роком більше підтримки, любові, розуміння. Один з небагатьох елементів мого життя, який рухається лише в позитивному напрямку. Любцяю і обнімаю, навіть тоді, коли ти харишся 🙂
Друзі. В кожного свій шлях, але вони все ще перетинаються з моїм – за це і вдячний. В нас різні погляди на багато речей, взаєморозуміння і повага не дають цим поглядам впливати на наші стосунки між собою.
Робота. Тут я міг би писати годинами. Цього року, як ніколи, навалився на кар`єру. Результати поки проміжні, але зроблено багато заготовок. Мені подобається те, чим я займаюсь, подобається, як розвиваюсь в тому напрямку. Звичайно, завжди можна краще, але для цього потрібно, щоб “фон” був спокійний. Це, мабуть, і буде пріоритетом для мене на наступний рік.
Війна. Я її не розумію. Ми говоримо різними мовами, при чому, її мова мертва (парадокс?)
На вулиці +16, по піску пробіг песик, до якого долетіли бризи води Атлантичного океану, старенький дідусь, який може посмакувати ранок четверга, поліз в холодну воду. Сьогодні з гуманітаркою вертаюсь в сніг. Від сонця і піску в сніг, мало б бути сумно? Тим не менше, не дивлячись на усе, поки я сам вибираю де мій схід сонця – буду рухатись далі.
