23. Вихід з зони комфорту

Зазвичай, я не люблю писати такі тексти в місцях, де є люди. Люблю сидіти десь в себе в кімнаті, слухати музичку, пройтись по фотографіях за цей рік і підвести певні підсумки. Але, мій 24-й рік життя має початись девізом «вийти за рамки», тому і ці рядки пишуться не в тихому домашньому оточенні, а в холі готелю.

Сім’я

Моя підтримка і мотивація. Люди, про яких я хочу піклуватись. Десь це хочеться робити морально: подзвонити чи приїхати; інколи, це хочеться робити фінансово: подарувати щось цікаве і корисне. На жаль, я досі використовую прийом «компенсування і виправдання». Час, який можна витрати просто на спілкування з батьками, я використовую на роботу, але з думкою, що я зможу щось класне подарувати. Інколи це працює, але переважно, варто все-таки робити акцент на духовні речі, а не матеріальні, коли мова йде про близьких. Це не проблема, просто штука, яку я буду намагатись відкалібрувати. Загалом, хочу, щоб батьки і брат знали, що я їх люблю і дорожу ними.

Христинка – теж сім’я, але зовсім інша її частина. Людина, яка проводить зі мною найбільше часу, яка бачить мої старання і вболіває за успішне їхнє завершення. За цей рік ми пережили дуже багато різних моментів, з яких я хочу запам’ятати тільки хороше( а його точно було більше!) І хоч наші стосунки були схожі на качелі такого ж розміру, як на цьому фото,

я вдячний тобі за кожну хвилинку разом. Всі висновки зроблені, моя любов до тебе стала іншою і вона така ж сильна, як твоя до групи Queen, песів, сушиків і Канарських островів J

Робота

За цей рік я закінчив свою історію в попередній компанії, де мені справді повезло з командою. Але в якийсь момент це перестало давати мені таку кількість навантаження, яку я вважав для себе прийнятною. Не дивлячись на те, що там було класно, я вирішив покинути цю робочу «зону комфорту». На даний момент я працюю над проектом, який цікавий мені не лише в плані програмування, а і в особистому житті. Фінтех напрям, кваліфікований Product Owner, надзвичайно багато складних технічних завдань і велика довіра. Все це, моментами, не дає розслабитись навіть у вихідний день, але внутрішньо я відчуваю кайф, а що, як не це, головне?

План на цей рік – протестувати стратегію, яку склала наша команда. Незалежно від кінцевого результату, це досвід, який підніме мене, як розробника на новий рівень.

Подорожі

Так, так і так! Подорожей стало більше, вони стали ще доступніші і це одна із тих речей, які допомагають мені перезавантажитись.

Цього року я пожив закордоном, як планував(завдяки навчанню по обміну в Польщі).

Коли до мене приїхала Христя, ми змінили декілька апартаментів в Варшаві, махнули в Стокгольм, а потім в Гданськ.

Вакцинація влітку дозволила злітати в Батумі в серпні,

в Стамбул в вересні,

в Неаполь в жовтні,

в Хельсінки і Таллінн в листопаді,

в Буковель в грудні. 5 місяців підряд я мав картинки перед очима, які дуже непогано справлялись із функцією перевантаження.

План на цей рік – збавити темп і наростити відсоток чогось незвичного. Відкрити нові країни – не проблема, але хочеться мати більш терпкий післясмак.

Друзі

Вони є. Їх мало. Вони всі класні і справжні. Наше спілкування останнім часом відбувалось імпульсами. Ми можемо певний час не бачитись, зате кожна зустріч супроводжується історіями, веселим настроєм і залітає в телефони у вигляді класних фоток і відео на пам’ять. Найбільшою перевагою є те, що зараз ми проводимо більшість нашого часу в різних інформаційних бульбашках та з різними людьми, тому і доповнюємо одне одного.

План на цей рік – продовжувати в такому ж дусі!

Загалом

Загалом, аналізуючи свій 23-й рік життя, я бачу прогрес. Ті речі, яким я хотів приділити більше уваги пішли вгору, непотрібні речі почали поступово від мене відлипати тим самим покращуючи мою концентрацію на чомусь важливому. Моя фінансова ціль на цей рік була досягнута, робоча – також. В плані власного розвитку і стосунків вийшов на новий рівень. Але усе це потребує чогось нового, чогось раніше мені невідомого.

Якби я мав коротко описати минулі 365 днів, це було б так:

Буковель. Проводи мене в Київ і останні 2 дні з Христинкою там. Навчання в Польщі. Коронавірус. Приїхала Христя. Стокгольм. Гданськ. Вакцинація. Грузія з друзями. Стамбул. Баскет. Неаполь, Помпеї, Везувій. Хельсінки. Таллінн. Буковель

Іронічно, що почались мої спогади з Буковелю, ним же і закінчились. Але я тоді, і я зараз – це не одна і та ж людина. Нехай це речення буде останнім написаним в зручному кріслі, далі – щось незвідане і незвичне. Привіт, вихід з зони комфорту!