Андрій Орлов 2.0
6 грудня.. Для когось звичайний день, для когось день захисника вітчизни, а для мене…хм, для мене це день роздумів.
Почну з далекого 2004 року. Мені було 6, я радів життю. Реально, радів, я робив все, що було моїй душі завгодно. В мене була сім*я, друзі, улюблене заняття, я пам*ятаю, як хотів бути не дорослим, не серйозним, не поважним, а ВАЖЛИВИМ! Я сідав на вулиці, писав речі, які вважав потрібними у блокноті, виписував плани та мрії, думав над їх реалізаціями. Хочете правду? Я був крутим малим! Серйозно, не пам*ятаю такого «дорослого» хто затикнув би мені рота. Мовчав тільки тоді, коли розумів, що реально не правий. А розуму було достатньо, дякую батькам! Інколи відкриваю ті старі записи і дивуюсь, моє дорослішання приходило до мене під час письма. Я писав і дорослішав, тільки не зовнішньо, а в голові. Тільки тепер розумію, що я сам себе навчив думати.
З того часу пройшло 12 років, мені 18. Хтось каже: «вітаю із початком дорослого життя». Знаєте, моє доросле життя в голові розпочалося набагато раніше, ніж я міг навіть уявити… Тільки я не міг це проявити у вчинках. Зараз же кожен мій крок залежить суто від мене, інколи це важко та напряжно, з іншої сторони – це повна свобода та можливість повноцінно реалізуватися.
Вже з заголовку статті можна зрозуміти, що я розпочинаю нову версію свого життя. Не хочу підводити підсумки року і попередніх 6205 днів. Час для мене стає цінним інструментом, яким я дуже хочу навчитися користуватися. Моє спілкування з людьми, мої вчинки, мої думки набувають нових обрисів і нареееешті я починаю відслідковувати всі ланцюжки подій, які сам же створюю.
Сьогодні почув багато хороших слів про себе, мабуть, щось з усього я все ж таки роблю правильно. Дуже цим тішусь і мотивуюсь. Сьогодні зробив щось хороше, щось погане, головне, що робив це свідомо. Сьогодні емоції у моїй голові бринять не так, як зазвичай. Сьогодні, мурашки по шкірі ходять не так як завжди. Сьогодні…6 грудня.
Настане завтра, я проснуся повнолітнім громадянином цієї країни, почищу зуби, зарядка, сніданок. Вдягнуся і піду на пару з української мови. Впринципі, нічого нового, але це буду не я, це буде новий Андрій..Андрій Орлов – людина, яка тепер робитиме висновки, трошки краще плануватиме свій час, і обов*язково зробить те, що так давно хотів.
