Face up 21

І так, 21.

Якщо попередній рік пройшов під девізом “я щось дуже-дуже хочу”, то цей допоміг мені відкинути, як мені здається, все зайве і чітко сформувати для себе дорогу, по якій планую йти весь наступний рік. Якщо перенести це в термінологію інструментів і будівництва, то попердній рік я сказав, що хочу особняк, цього року я почитав, що для цього треба і вибрав інструменти, а наступного – закладу фундамент!

Тепер трохи рефлексії…

 

Навчання

Ну що сказати, воно є. І формальне, і неформальне. Універ – на місці, я все ще з’являюсь на парах, навіть частіше, ніж думав і планував сам. Диплом вже на наступну сесію, а далі…маю 2 варіанти J

З неформального – багато чого дивлюсь, читаю, вдумуюсь з професійної сфери. Мені пощастило в тому плані, що те чим я займаюсь – мені ще й подобається

 

Робота

По суті вже 6 місяців я офісний співробітник. І хоч до цього, і навіть зараз я сповідую релігію “віддаленої роботи”, я чітко визначив для себе, що певний період пропрацювати в офісі просто професійна необхідність. Це мій вибір, він був обдуманим і логічним, я радий, що все рухається в напрямку, який я розумію і чітко окреслив для себе початок і кінець на цій ділянці мого життя.

Важливим висновком стало те, що робота в офісі – це не лише 8 годин кодингу і перерви на обід. Це про людей, формування себе в професійному соціумі і цікаві історії. Крім того, на даний момент, задоволений місцем, де працюю. Бачу розуміння зі сторони менеджменту і колег з більшим досвідом. Я факаплю, інколи дуже туплю, але визнаю і точно бачу, що висновки робляться.

 

Сім’я

Батьки – кайф. Повне розуміння і підтримка в тому, що я роблю, як я роблю, коли і де. Мені здається, що якби я прийшов до мами і сказав, що завтра переїжджаю в Антарктиду, вона просто нагадала б за шапку, рукавиці і спитала б як часто я буду дзвонити.

Тато – мовчазний, але я відчуваю, що поруч. Розуміння є – і це головне.

Брат – отут я ще не розібрався. Для мене, він в його віці – це гот в окулярах, який одночасно скаче на сцені і розбиває гітару, але при цьому викрикує не мати, а цитати Ніцше. Розумний, але не на своєму місці. Ще…Чекаю в статусі “студента”, де дійсно почнеться двіж.

Христинка – чесне слово, дівчинка, яка за цей рік дуже багато навчила в ставленні до людей, особливо близьких. В мене дійсно важкий характер і спілкуватися зі мною на постійний основі – задоволення, яке вартує нервів. Любити треба вміти, а з дівчинко, яка зловила рибку і назвала її Таїсія, яка присилає мені фотки з підписом “бачив зайця, який в 2 години ночі сидить і жере олів’єху?”, чухає спинку, горить програмуванням, хоч не має до того відношення(вивчила типи даних і розв’язувала якісь проблеми з dict`ами!!!), питала, коли підемо грати баскет, таскає мені вкусняхи і просто має гарні оченятка – цього хочеться вчитись! Стасіюк, ти в мене найкраща! Цьомаю тебе, маленька!

 

Друзі.

Є, не багато, і дуже цьому радий. Ті, хто є – старі, як світ. З кимось спілкуюсь частіше, а від когось раз в 4 місяці чую, що проїздом у Львові, але все рівно можемо зустрітись і поговорити.

Всі розвиваються, змінюються. За цим цікаво дивитись, інколи навіть весело

 

Загалом

Мені 20 і  наша команда з Що?Де?Коли? останні 2 гри бере бронзу на різних кубках. Даня, Паша, Нікітос, Рома, Макс – це було спонтанне рішення, але дуже навіть правильне!

Мені 20 і я хлопець південного напрямку: Тенеріфе, Венеція, Хургада.

Мені 20 і я спробував дайвінг

Мені 20 і я фінансово-стабільний

Мені 20 і я ціную спорт

Мені 20 і я ставлю ціль і дату

Мені 20 і я знаю, де я хочу жити, яке мати хоббі, і куди подорожувати

Мені 20 і я не вірю в кордони можливостей

Мені 20 і я вірю в дійсно дурних людей, бачив бидло, робив зауваження, інколи бачив, як вони це визнають

Мені 20 і я робив дійсно дурні вчинки, місцями виглядав як бидло, отримував зауваження, інколи визнавав

Мені 20 і я все ще не відчуваю всієї землі під ногами, а значить, можна пролетіти кудись далі, кудись, де приземлюсь, пересяду на Mustang і поїду дивитись на свою частину океану.

Мені 20 і я перечитав останнє речення, яке через 5 хв виглядає для мене як сучасне завершення казки про Попелюшку, але як і все інше, не стираю його, а роблю краще, новіше, а це просто залишаю, як пам’ять

 

 

Зранку я встану, піду в зал, потім на пару, на роботу, потім відсвяткую в колі друзів, і хоч день буде дійсно “на ногах”, я обов’язково знайду хвилинку, щоб бути самим із собою.

Мені 21. І якщо це карткова гра, то я зіграю цю партію своєю колодою!