Грузія 2.0

Це правда, що в деякі країни необхідно повертатись знову і знову тільки для того, щоб відкрити в них щось нове, відчути щось по-іншому. Так сталося і зі мною, тому Грузія 2.0

Ми (цього разу була компанія перевірених людей, з якими комфортно і весело) забронювали житло на Airbnb, добиралися SkyUp (Львів-Батумі). До речі, цього разу сталась найбільша затримка рейсу, яку я переживав особисто – 8 годин. Виліт мав бути о 10 ранку, а стався о 18. Літак авіакомпанії застряг десь в ОАЕ, бо через високу температуру не міг вилетіти. Одним словом, летіли ми авіалініями Молдови. Добре, що у Львові живу, а як уявив, що хтось спеціально приїхав зранку і сидів в аеропорту, то навіть трохи розізлився. SkyUp вибачився, усім на борту роздав харчування + знижку в 20% на наступний куплений квиток. Приймається.

Батумі.

Вже був тут раніше, але не сказати, що жив чи їздив кудись, окрім міста. Наші апартаменти мали класний вигляд з балкону, до моря 2 хвилини пішки, на першому поверсі доволі пристойна і смачна кафешка.

Особливості міста. Ми помітили декілька:

• Офіціанти в більшості кафе на набережній або в її районах дууууже повільні. В нас були випадки, коли офіціант просто не приходив, бо танцював біля бару під музичку.
• У всіх закладах, де ми були – є відсоток за обслуговування (зазвичай, 10-15%) і це вже включено у рахунок. В декількох ресторанах нам навіть пояснили, що це не чайові, як ми звикли вважати. Це щось типу за електрику, музику і т.д. Звучить нелогічно, але перевірити це важко.
• Українців там люблять і, впринципі, всі грузини, з якими ми спілкувались дуже тепло до нас ставились. Наскільки я знаю, це тенденція по всій країні, що не може не радувати.
• Пішохідний перехід стає безпечним тільки тоді, коли в радіусі 200 м взагалі немає машин. А загалом – мало хто пропускає, бо зі слів одного водія: “В Грузії все можна”.
• До речі, про авто. Там, чомусь, дуже люблять пафосні номерні знаки, наприклад, “DA777VI”, “XE555XE”. Варіюватись можуть як цифри, так і перші і останні 2 букви. Мені здається, що отримати такі номера не так і важко, якщо їх так багато.
• “Чим далі в ліс, тим густіші дрова” – чим далі в місто, тим реальнішу ситуацію можна побачити. Не всі будинки мають вигляд як новобудови на набережній. Особливо добре цю ситуацію видно, якщо прокататись на канатній дорозі.

Загалом, класне місто щоб провести час, погуляти, покупатись. Варіантів проживання багато, набережна – головна артерія.

 

Екскурсії

Серед екскурсій поза містом ми виділили собі 2 – Дендрологічний парк + музичний парк + парк мініатюр і каньйони Мартвілі і Окаце.

Спочатку парки. Це був недільний день. Дорога з Батумі до дендропарку займає приблизно годину. Загалом, всі вони знаходяться поряд в 5-7 хв їзди один від одного.

В дендрологічному класні дерева, переважно з Північної Америки, особливо сподобався бамбук. Є також декілька загорож для екзотичних птахів типу фламінго, пеліканів і т.д. Багато папуг у великих клітках, найгарнішим для мене був бразильський Ара. Милотою того дня вважаю лемурів, які великими і чомусь жовтими очима дивились на всіх нас і стрибали собі на клітку. Дуже не сподобалось те, що сітка для птахів висить дуже низько, по факту, їм навіть немає як літати. Папуги в клітках і не сильно мають бажання там тусуватись з такими розмірами тіла, як в них. Лемури – окрема тема, на місці охорони я би стояв і бив по рукам дітей, які пхають їм траву, щоб погодувати, а після того як батькам сказали, що так робити не можна і треба забрати дітей звідти, а вони це ігнорують – виганяв би з парку. Тварини класні, люди – ні. Хоч я і вдячний за можливість їх побачити, краще було б зробити це в дикій природі.

Музичний парк був наступним; хороша ідея, все схоже на звичайну прогулянку звичайним парком, але доріжка тільки одна із розгалуженнями в сторони, де стоять статуї різних композиторів чи груп + грають їхні відомі композиції. Пройтись по парку займає десь 20-30 хв, і все ок, єдине чого не розумію – за яким принципом відбирались постаті, які туди потраплять: багато грузинських творців (це ок), але, для прикладу, там є The Beatles, Elvis Presley, 2PAC, Whitney Houston, але немає Queen, AC/DC, Louis Armstrong. Загалом, рекомендую для одноразового відвідування

Наприкінці був парк мініатюр – місце, де є зменшені копії колишніх або теперішніх важливих архітектурних споруд Грузії. В основному, це храми, палаци, великі будинки, є, навіть, копія офісу центрального банку в Тбілісі. Це був єдиний парк, де необхідно платити за вхід (5 ларі)

День видався доволі насиченим, за перевезення в комфортному авто з Батумі до цих всіх парків і назад ми заплатили 150 ларі. Дендрологічний парк відвідав би ще раз, всі інші – суто для одноразового візиту.

 

Каньйони.

В нас було декілька варіантів куди хочемо поїхати, і цей був один із найдальших. Дисклеймер: все пройшло дуже навіть добре, всі залишились задоволеними. Так само були варіанти із добиранням: громадський транспорт, оренда авто, оренда авто одразу з водієм. Перший відкинули одразу, об’єктивно це незручно і довго; авто вирішили самостійно не орендувати з 2х причин: 1 – рух в Грузії трохи дивний, пішоходів не прийнято пропускати, багато знаків на дорозі ігноруються, їхати можна всюди, де можна проїхати, інколи навіть на червоне (і, можливо, якби не причина №2, то ми б зупинилися на цьому варіанті все одно), причина 2 – завдяки сервісу gotrip.ge оренда авто з водієм на 6-8 людей (а нас було 7 в цей день) коштує дешевше, аніж оренда авто, це задовольнить наші потреби + тут автоматично знімається вся відповідальність. Ну власне, таким чином ми зупинилися на останній опції і успішно обрали мінівен Mercedes на 7 людей із водієм з лагідним ім’ям Коте.

Каньйон Мартвілі був першим у нашому списку, тому поїхали туди. Від парковки до входу йти 2 хвилини, піші квитки 17.25 ларі, прокататись по річці на човні можна за 15 ларі зверху. Загалом, варто брати і те, і те, оскільки враження зовсім різні. Не варто закладати багато часу на перебування тут. Гарно, класно, є пару місць під фотки, але пішки все можна обійти за 30-40 хв в легкому темпі з зупинками. Окремої уваги заслуговує катання на надувному човні із грузином, який в процесі греблі керує куди пливемо. Тут теж максимум 20-30 хв в розслабленому темпі. Особисто мені сподобалось дивитись на весь каньйон знизу: там була тінь, легенький вітерець, надзвичайно багато зелені, а сонце відбивалося в чистенькій холодній воді – кааайф!

Каньйон Окаце був другим по списку і тут ситуація із добиранням трохи інша. Наш водій ще в дорозі попередив нас, що він довезе максимум на паркінг біля каси, де можна купити квитки, а далі до самого каньйону необхідно ще 3 км йти, бо там така дорога, що звичайне авто не проїде, а потрібне спеціальне. Звичайно ж, там є така послуга як гірське таксі, яке (в нашому випадку) за 80 ларі було готове доставити нашу компанію з 7 людей на гору, почекати там годину, поки ми прогуляємось по території і потім спустимось назад.

3 км не така велика відстань, скажете ви, і рівно так само думали ми. Температурний режим на вулиці зробив вибір за нас і ми вирішили їхати з кондиціонером. Як виявилось потім, не дарма. Дорога важкувата, а на пасажирському сидінні це було як атракціон. Нормальна машина там не проїде, саме тому там їздять тільки спеціально перебудовані. Загалом, не прогадали.

Якщо в Мартвілі ти набагато ближче до землі/води, то тут це справжній каньйон, як книжка пише. Дуже високо і дуже гарно. Особливо, на оглядовому майданчику. Впринципі, якщо не фоткатись на кожному кроці, то за годину можна все обійти. Потім спуск донизу і все ок.

 

Резюме

Не дивлячись на відносно активний відпочинок, в нас все ще залишились місця, які можна відвідати біля Батумі або ж в ньому: декілька водоспадів, ботанічний сад, інші відомі кафешки та дикі пляжі.

По коштах витратили небагато, орієнтовно 5000 грн на квитки (на 1 в 2 сторони) + 4500 грн житло (на 1 на 10 днів). Всі інші витрати дуже залежать від вашого стилю життя.

Грузія – це не тільки Батумі; це хороша дружелюбна країна, яка з радістю приймає українців. В допандемійний час ми були першими по кількості в списку туристів, сподіваюся, тенденція продовжиться. Із задоволенням повернусь сюди ще раз такою ж компанією!