Карпати 2017. Давно хотів.

Вже писав раніше, що 2016 рік, мені “не зайшов”, тому зробив висновки і з 2017 таки почав щось змінювати. Однією із таких очікуваних чудо-штук стало моє знайомство із лижами і зимовими Карпатами!

Почалося все з того, що побачив пост в “офіційній” групі свого університету, де хлопець, якого теж звати Андрій просто добирає людей до своєї компанії по принципу “в тісноті, зате хата дешевше”(як виявилося потім, жили ми зовсім не в тісноті, а в пристойних умовах, а взагалі, то я провів в апартаментах всього 10 годин поки спав. Весь інший час – катання). Так склалося, що Андріям я довіряю, поставив “+” під записом. Довго не чекав, списалися, обговорили деталі, мене докинули до загальної бесіди. Перші 2 нюанси, які зразу кинулися в очі:

1 – я НІКОГО не знаю з тих 7 людей, які були ще окрім мене

2 – високий рівень організації, все розписано і розподілено.

Ну перший пункт мене не особливо лякав, а другий взагалі потішив. Вирішив залишитись і подивитися, що з того вийде.

Перейду одразу до пункту із нашим прибуттям. 6 ранку суботи, 7 незнайомих мені людей в невеличкому бусику VIVARO + водій з західним акцентом, якого я інколи взагалі не розумів(може просто не виспався) перше питання: де наша хата? Шикарне і цілком логічне запитання, на яке ніхто не знав відповіді, окрім водія.(Мужик взагалі від нас прикурював, якби був на його місці я б ще пальчиком біля голови покрутив). З історії ми успішно вийшли, бо водій знав хазяйку, хазяйка знала, що ми ідіоти, а ми знали, що нам треба нова хата, яку ми за 30 хв прогуглили. Вийшло ще краще, ніж мало бути. 50 м до підйомників, привітна господиня, свіже домашнє молоко, красоооота. Заселилися, розклалися, вирішили певні організаційні питання. Пішли кататись, на прокат лижі або сноуборд ( ціна 120 грн за день, домовилися по 100). І тут розпочалася найцікавіша частина: мав би відбутися цілком логічний, закономірний поділ 3 на 3. Ті, хто вміють кататись і ті, в кого ноги були призначені тільки для ходіння по рівній землі, але аж ніяк не по горах. В першу чергу подякую Андрію, Марі та Дарині за терплячість, вміння шукати очима в тумані, де нічорта не видно, за руку допомоги, яка не раз витягала мене з чергового снігового горба, за адекватність в спілкуванні, а особливо за привітний настрій! Тепер черга дякувати Оксані та Ярині, які впевнено розділили зі мною всі радості першого становлення на довгі палки, на яких виявляється можна кататись і не падати кожні 50 м! Ну і Роксолані та Максу за душевну розмову під хороший американський віскі, це було, як мінімум весело, відкрив для себе ще одну категорію людей!

На чому це я зупинився? Ах да, катання. Я чомусь вирішив, що головна траса, на якій “літають” ті, хто хоча б бачив лижі до цього в очі, і знав як їх правильно вдягнути, а не навчився цього 20 хв назад, як я, ідеально для мене підходить. Вияснив: підійматися на гору на підйомнику 15-20 хв, спускатися : 20-25 хв. Брехня. Перший раз спускався годину, другий 10-12 хв, не враховуючи той час, коли шукав або лижі, або трасу. Ще нюанс, завжди знав про користь хвойних дерев, але ніколи не знав, що вони наділені гальмівними властивостями. Кажуть, що існує такий фізичний закон, що хвойне притягує дубове. Так і сталося, мене спочатку дуууже тягнуло обняти або поцілувати ялинку чи сосну. Далі ситуація вирівнялася і їздити стало трошки простіше.

Якщо серйозно, то можу тих, кому цікаво дати декілька корисних порад:

1. Можна нормально зекономити, якщо взнати ціну на абонементи наперед і якщо не вмієте кататись, то на перший день брати обмежену кількість раз підйому, а не безліміт.

2. Якщо вже і брати абонемент на декілька днів, то варто питати чи існує знижка при певній кількості днів

3. Якщо це вікуенд формат, то не варто брати дуже багато одягу та їжі, це точно того не варте, а після виснажливих покатушок тягнути здоровенну сумку точно не захочеться.

4. При катанні перший раз, найкраще, щоб лижі вам підбирала людина, яка в тому довгий час, а не молоді хлопчики по 15 років(особисто мені першого дня на 5 кг не так виставили вагу, через що, можливо, я більше падав)

5. Якщо катаєтесь перший раз, то варто кожного дня брати нові лижі, так можна більше спробувати, а значить вибрати певні характеристики, які особисто підійдуть і будуть комфортнішими.

6. Не бійтеся падати!

7. Не радив би брати інструктора, якщо з вами є друзі, які можуть пояснити основи. З власного досвіду: день падінь, зате ноги самі відчують як їм краще крутитись, щоб не тріснути)

8. Падати на бочок, як радять, на великій швидкості велика дурня( не вірите мені, попитайте в дідка, в якого я влетів)

Ніби все по порадах.

Другий день увінчався моїми нереальними емоціями. Наша, хоч і невелика, особисто для мене навіть незнайома компанія, стала якоюсь особливою частинкою серед гір. Ніколи не думав, що звичайний “+” в коментарях під записом подарує такі враження)

Як результат, підкорена головна траса в Пилипці без падінь, висота 1100 м над рівнем моря, довжина – 1600 м. Ну і звичайно ж, нові, я сподіваюся, друзі!

Всім лиж та експериментів!