Латвія & Литва
Латвія
Мав справи в Ризі, не міг не скористатись можливістю залишитись на зайвий день і прогулятись містом. Особливо, якщо випадково потрапив на святкування дня незалежності.
18 листопада в центрі міста дуже важко кудись пройти. Весь вільний простір забитий людьми і прапорами. Не буду описувати парад, який і так всі +- розуміють, як виглядає. Найцікавіше було спостерігати за сформованими колонами солдат і стягів, які вони несли перед кожною групою. Не знаю, як визначався порядок країн, але підозрюю, що він важливий, бо йшли так: Латвія, США, Україна… Дуже приємно було побачити наших. Потім ще танки, гаубиці, літаки, гелікоптери. Сподіваюсь, щось з того передадуть і нам.
З туристичного: прогулявся до кам’яниці чорноголових – будинок великої гільдії (купці), які вибрали собі в покровителя святого Маврикія (звідси і назва).
Дуже круто виглядає, особливо – підвали. Вони збереглись в оригіналі, окрім декількох місць, які були зруйновані за часів Другої світової війни. На другому поверсі знаходиться велика концертна зала і виставка президентської колекції срібла. Мені найбільше сподобалось знизу + фасад будинку. Рекомендую.
Домський собор. Один із символів міста і країни. Мені сподобався, хоч і не все обійшов. Не найкращий собор/церква, який я бачив (готичні лютеранські церкви все ще виграють), але дуже достойно. Шкода, не було служби, не міг почути орган.
Культурні особливості:
Класні дороги (принаймі по трасі і столиці). Ціни +- як у Львові, можливо, троооошки дорожче в ресторанах чи на додаткові послуги в закладах.
Ну і парадокс: дуже багато чути російської, в той же час такої кількості українських прапорів я не бачив навіть в Україні. Вони буквально всюди – всі державні будівлі, в центрі, на деяких приватних будинках, навіть на вікнах в трамваях. Входи в музеї з українським паспортом – по знижці, в деякі інші туристичні місця (наприклад, Домський собор) – взагалі безкоштовно. Дуже було дивно це все бачити і усвідомлювати, бо наш паспорт раніше, майже, нічим не виділявся. Приємно і сумно водночас.
Литва
Каунас був наступною зупинкою. Одразу хочеться розпочати із доріг. З якоїсь причини, склалось враження, що Литві терміново потрібно до початку зими доробити всі дороги, тому ремонтні знаки стали звичним пейзажем. Хоча, якщо дивитись на вже готові ділянки – то роблять непогано 🙂
Мабуть, продовжу з культурними аспектами.
Мені сподобалось більше, ніж в Литві. Причин декілька, але основні:
- Я не чув російської! За винятком єдиного українця, якого зустрів – взагалі тишина. Чув трохи української і англійської. Це все. Був дуже здивований, але, звичайно, приємно!
- Не для багатьох країн світу можна сказати, що основний вид спорт баскетбол, а не футбол. Так от, Литва (а особливо Каунас) – це про баскет!!! Перший же заклад, куди зайшов, вів трансляцію гри. Смачна кухня, класний матч Євробаскету, шикарна атмосфера і компанія. Ну чим не вечір, який хочеться запам’ятати і повторити?
- Тут було не так похмуро 🙂
Ще багато люків, багато відсилок до часів лицарства, в самому Каунасі не дуже багато історичних пам’яток (принаймні, мега-цікавих). Якось так.
З туристичного:
Мабуть найкоротший фунікулер, який я бачив. Довше чекав на відправку, ніж він, по суті, їхав. Але гарний оглядовий майданчик. Можна сходити. (якщо таки будете їхати, то 1 євро в 1 сторону)
Собор Петра і Павла. Недалеко від фунікулера. Гарненько всередині, з того, що пам’ятаю, то ніби, найбільший собор в місті. Можна на великому моніторі вибрати суму донату і заплатити через apple pay 🙂
Каунаський замок. Оце дійсно сподобалось. З 1361 року дуже багато пережив, включаючи хрестові походи. Зовсім невеликий, але він великим і не задумувався + декілька разів руйнувався з різних причин (включаючи війну з москалями).
Резюме
Таким чином, регіон “країни Балтії” також вважаю відвіданим. В рейтингу виставив би так:
- Литва
- Естонія
- Латвія
Поясню лише перше місце – найменш русифікована країна, ближче до нас по відстані, баскетбол як релігія (це мені сказав бармен в кафе).
В кожну з них повернувся б для того, щоб відвідати нові міста, але краще в теплішу пору року 🙂
