Слова мають ціну навіть в 19. 1
Без 30 хв 6 грудня. Відтягнув до останнього. Зібрався з думками і почав писати висновок за прожитий рік.
Минулий рік(з 17 до 18 років) був для мене одним з найгірших, я неодноразово про це казав у колі свого оточення. Пообіцяв собі зробити висновки, проаналізувати все, що сталося і що могло б статися.
Мені не вистачало твердості у рішеннях, я був мінливий. Інколи навіть легковажний – у січні 2017 року, вирішив поїхати в Карпати з компанією абсолютно незнайомих мені людей. Вирішив раз і більше думки не змінив. Як результат: став на лижі, класно провів час, а зараз маю як мінімум одного хорошого друга з тої компанії, з яким час від часу можемо поспілкуватись
Я завжди переживав за відсутність часу, особливо коли мова заходила за підготовку до чогось. У квітні у мене на сайті з*явилась стаття про мою поїздку у Польщу за програмою Study Tours to Poland. На заявку відводилось 25 хв, а той момент, що відповіді можна було приготувати заздалегідь я успішно провтикав. Тому писав “на ходу”. Як результат: висновок, що якщо ти чогось дуже хочеш і компетентий у певних питаннях, то весь час, який необхідний на здійснення свого плану – це всього-навсього фізіологічні здібності(в даному випадку швидкість набору тексту за хвилину).
Відвідав багато проектів, але волонтерити на фестивалі завжди було маленькою метою. У липні відкрив для себе Atlas Weekend – наймастабніший фестиваль України. Заповнив заявку, мені подзвонив Ілля – координатор, в результаті чого – незабутнє літо, хороша компанія і Ярик(чувак, в якого днюха 4 грудня)
Кінець літа завершив проектом у Польщі. Як я писав – один з найдивніших проектів, на яких я був. В результаті участі: хороші спогади, перший Europass+, а також пізніше познайомився з Грішою, який був у тій же організації 2 місяці потому(зараз підтримуємо хороший зв*язок)
Не вистачало мастшабності у житті?! Olerom Forum 1! Стів Возняк, Маршал Голдсміт, Ілля Лаурс і т.д. Верхівка бізнесу та ІТ індустрії вживу. Прекрасна координаторка Вікторія подарувала віру в те, що в дівчат може бути стійкий та дуже витривалий до напружень організм 🙂 Як результат: ночівля в Палаці Спорту, прослухані лекції від топових представників світу технологій та бізнесу, зроблені висновки у тих же напрямках.
Подорожі. Завжди хотів махнути кудись туди, де зможу відчути себе частинкою центру Землі. Зараз сиджу, тримаю в руках зошит з предмету схемотехніка, на обкладинці якого намальован а Ейфелева Вежа. Уявіть, який кайф знати, що цю ж вежу я бачив на власні очі 2 тижні тому.
Проект у Данії, пересадка у Франції, компанія з України. Як результат: нові прекрасні знайомства, хороша, перспективна для подальшої комунікації команда однодумців, з якими я хочу і надалі підтримувати зв*язок, а також втілити в життя наш маленький план, з яким нам допоможе Віола 🙂
Коли я поступив на свій факультет, нас зібрали на перше вересня представники студентської ради та проф.кому. Тоді, я дуже хотів відчути як це, бути частинкою влади у такому університеті. В вересні вже цього року, будучи головою студ.ради факультету електроніки та комп*ютерних технологій, я та мої друзі і однокурсники вже везли в Славськ на посвяту новий перший курс, який так само допитувався про перспективи участі в студентському житті. Окрема подяка Орисі і Віті(в чувака день народження 5 грудня)
Програмування. Кінець серпня мордував мене тим, що я бачив певні прогалини у своїх бажаннях та шляхах їх реалізації. Грубо кажучи, код сам себе не напише. Почав щось робити, читати. Як результат: сьогодні ж(по суті день народження – 5 грудня) на тестовому сервері був запущений нереально крутий проект, який я сподіваюсь попливе не гірше, ніж його назвали. А я, на посаді web-developer, зміг прикластись до створення прекрасного. Женя – я б подякував, але це швидше виклик величезного респекту тобі. Я досі не розумію, як так довірити такі речі молодому, зеленому бійцю. Сподіваюсь, в нас все вийде.
Мрії. Я не мрію, я планую. Мій характер, мої амбіції та моє виховання дали мені всі необхідні старти у всіх напрямках. (величезне дякую батькам, без їхнього “вдягни шапку”, “мамі не скажемо” і “чарівний пєндєль” нічого такого б не було). Куди рухатись і як – мій вибір. Я вірю, що вектори вибрані правильно і дуже хочу, щоб в наступному пості про мій день народження ви, як і я, в цьому переконалися.
Що я зараз відчуваю: я класний. Ви хоч стріляйтесь, але частинка егоїста в мені житиме вічно. А що не так? Я нікому не зробив мега-шкоди(принаймі в цьому не признаються), вчусь керувати своїми діями так, щоб кожен крок приносив результат, аналізую людей на максимум, задаю запитання і в той момент, поки ви спите, я можу сидіти, сьорбати чай і фігачити на своє майбутнє. Мені байдуже, що я комусь не подобаюсь, принаймі ті, хто мені казав це в лице – вже трошки вище в моїх очах. Всім іншим бажаю зрозуміти, що світ не рожевий поні, і якщо вам добряче нагадять на голову, то це буде точно не веселка.
Ниття. Позбавляюсь від людей, від яких день в день чую, що в них “не мій день”. Сонечко, він твоїм і не буде. Сила тертя між твоєю попою і надуманими проблемами в твоїй же голові НІКОЛИ не дадуть тобі зрушити з місця. А потім 30 років по тому: “влада фуфло”, “оцінки всюди купуються”, “в когось просто був кращий старт”(таким людям я просто нагадую, що я зі Здолбунова, і тикаю на фотографії школи і міста).
“Живі” друзі. “Живі”, тому що бачив і “штучних”. В мене їх не багато, за останній рік їх не стало ні більше, ні менше. Хтось тут, хтось за кордоном, але я знаю що вони і де вони. Ті, з ким я познайомився цього року, місце в категорії “живі” друзі завжди відкрите. Року мало, щоб я вас позначив собі саме таким ярличком, але якщо я з вами спілкуюсь і цікавлюсь вашими справами, значить місце точно заброньоване.
Складні моменти. Знаєте це відчуття, коли потрібно кудись йти, наприклад хвилин 30, погода не найкраща…вийшов на вулицю, задумався про своє, хоп і вже на місці. Вчусь робити щось схоже і в житті. Є моменти, які треба пройти, думаючи про своє. Довіряю собі, можу робити щось механічне, а думати про інше, а потім зранку дивишся, а звіт на дискретку написаний, як і коли писав вночі – не пам*ятаю(реальний приклад).
“Спецефекти”. Лінь – не таракан, тапком не хлопнеш. Бувають моменти, коли важко щось робити, чи то через втому, чи то через інші моменти. Відкрив для себе поняття “штучний біль”. Нагадую всі неприємні історії, неприємні емоції, які робили боляче, якщо ефекту мало – можу навіть написати чи подзвонити тим людям, завдяки яким є такі спогади. І до тих пір, поки душа горить, розум кипить, совість дуріє – руки роблять. Лінь ховається ,всі процеси ставляться на конвеєр, продуктивність +150.
Родичі і сім*я. Батькам бажаю терпіння, щоб вони побачили ту подяку, яку я вважаю вони заслуговують. Не завжди словами можна передати все, що хочеться. Просто почекайте, я працюю над цим.
Брат. Я радію. В мене росте класний брат, частину якого я мав змогу виховати. Це мій особистий серіал в форматі 100D, не тільки дивишся і відчуваєш, але і активно приймаєш участь. Все, що треба я тобі не скажу – я тобі покажу і підтримаю де треба!
Ань, тільки про тебе почав писати, так ти мені подзвонила. Так випало, день народження в один день:) Дякую тобі, коли треба, завжди близько. Завжди можеш на мене розраховувати! Цьомаю
Всі імена без прізвищ. Мені не важливо яке у вас прізвище, по-батькові і що ви їсти на сніданок. Якщо я з вами знайомий, ви частина цієї статті по імені, або з описаної історії/події – будьте впевнені, цей чувак, який сидить перед монітором вас точно запам*ятає!
6 грудня сьогодні – в мене буде надзвичайно насичений день, заліки, контрольні, водіння в автошколі, спортзал. Ввечері дороблю фільтр для проекту, 2 рази вдень зателефоную батькам. Вночі вийду на балкон, перегляну всі свої плани на наступний рік, вдих, видих. Настане 7 грудня, а я який стояв, такий і стоятиму. Ззовні. Зсередини нова прошивка, нові ідеї і 1001 нескорена вершина. Я – це я, такий який є. Наступний рік хочу прожити, як мій сусід справа: якщо вже дали інструменти, то буду свердлити до тих пір, поки діра в стіні не буде достатнього розміру, щоб туди пролізли всі мої амбіції і досягення!
