STP – інша Польща
От і закінчилися мої «канікули» в рамках програми “Study Tours to Poland”. 1 місто, 12 крутих людей, 2 туристичні пункти (Варшава і Перемишль) і море емоцій.
Приїхав, поселився. Жив в самому центрі міста. Хостел «Melody». Загалом, умови розташування «+». Харчувалися зранку там же, а от обід і вечеря переважно в кафе «Пташине Радіо» біля замку. Годували смачно, але так, як я не люблю багато трави(зелені), то постійно відчував себе поросятком. Основна запланована програма була зранку і до 18-19 години. Далі вільний час, тому місто я знав майже на другий день, хоч інколи все-таки губився і згадував всі можливі варіанти польською «Де я?», «як звідси вибратись?», «а чого у вас так швидко темніє?». Вижив. Ну неформальна частина ніби все.
Тепер офіціоз:
План програми передбачає перелік обов’язкових тем для обговорення, серед яких: історія, робота уряду, самоуправління, освіта і ще декілька інших. Тому щодня ми спілкувалися із людьми, волонтерами, представниками окремих професій. Ось декілька планових щоденних розкладів :
Не знаю чи можна так сказати, але STP – це реальний шанс втілити свої мінімальні мрії, для когось, навіть пов*язані з професійним спрямуванням. Так, наприклад, ми відвідали 2 радіостанції, побували в декількох кампусах універститету ім.Адама Міцкевича, в одному з яких знаходиться студія, нічим не гірша як на телеканалах. Кожен спробував себе у ролі ведучого прогнозу погоди. Записували голос, слухали про основи журналістики. Ще помітив, що для економістів та міжнародників – це взагалі рай. Кожна друга тема переплітаються саме з цими поняттями.
Ще одне – мова. Взагалі, на початку потрібно разом з групою обрати одну офіційну мову для спілкування. Але це не більше, ніж формальності. Задля розуміння білорусів та поляків, які вчили російську, ми вибрали саме її. Проте всюди, де спікерами були поляки, нас завжди попереджували про вибір між англійською та польською з перекладом. Перші 5 днів це може і грає роль, далі пішла інтеграція і вже всі потихеньку починають розуміти один одного.
Оточення та комунікація в команді.
Називаю нас командою, бо так воно і є. Нічим не гірше екіпажу коробля, адже тут ми самі вирішували хто чим буде займатись і хто за що відповідає. Дуже багато залежить від волонтерів. Це ті люди, які проводили з нами найбільше часу. Відповідали за прогулянки, неофіційні частини, квитки і т.д. В нас волонтери були шикарні. Прекрасні люди, які хоч по паспорту і поляки, але в душі в них точно живе по молдавану, білорусу і українцю. Виховані і культурні, розвинені та ерудовані. Від 19 до 23 років. Така молодь – може щось робити. Було приємно з ними проводити час.
Ще трошки подяк і про загальну атмосферу(форма звернення до тих, хто був зі мною) :
Народ, інтегровані мої. Ви – круті, всі до одного. Може я і був спочатку холодний до всіх, але то тільки тому, щоб не прив*язуватись (ну і Коля весь час вікно в кімнаті відкривав). Я вірю, що у вас все складеться так, як ви того хочете і наші дороги ще перетнуться. Про нашу домовленість нікому не кажу, але то тільки того, що хочу, щоб все так і вийшло. Обнімаю, цілую, інтегрую, ваш незмінний менеджер, Джоні Кетсвіл!
