Андрій Орлов 2.0

6 грудня.. Для когось звичайний день, для когось день захисника вітчизни, а для мене…хм, для мене це день роздумів.

Почну з далекого 2004 року. Мені було 6, я радів життю. Реально, радів, я робив все, що було моїй душі завгодно. В мене була сім*я, друзі, улюблене заняття, я пам*ятаю, як хотів бути не дорослим, не серйозним, не поважним, а ВАЖЛИВИМ! Я сідав на вулиці, писав речі, які вважав потрібними у блокноті, виписував плани та мрії, думав над їх реалізаціями. Хочете правду? Я був крутим малим! Серйозно, не пам*ятаю такого «дорослого» хто затикнув би мені рота. Мовчав тільки тоді, коли розумів, що реально не правий. А розуму було достатньо, дякую батькам! Інколи відкриваю ті старі записи і дивуюсь, моє дорослішання приходило до мене під час письма. Я писав і дорослішав, тільки не зовнішньо, а в голові. Тільки тепер розумію, що я сам себе навчив думати. Read more