Easy Африка

Є список країн, в які поїздка відкладається з ряду причин: десь це візові питання, десь фінанси, а в мене є список країн, в які потрапити нереально легко, тому і стараюсь відтягнути на пізніше. Однією з таких країн був Єгипет.

Коли літо видалось таким, що хочеться відпочити, а попереду, як мінімум до січня часу на розслабитись не буде, виникла потреба і бажання все-таки кудись поїхати

Допомога по-арабськи або “сім-карта, братан”

Те, що тут кожен хоче виманити з тебе “one dollar” було ясно і з самого початку, але прям ця історія характеризує готельний бізнес найкраще(принаймі якби мене запитали, що я думаю про цю всю двіжуху, я б почав з цієї міні-розповіді-притчі).

Те, що інтернету на території і в номерах не буде я знав наперед(десь прочитав), але в лоббі мав би 100%. Не прогадали, він дійсно був…гугл в мене відкривався секунд 20-25, будь-який месенджер дурів, а сповіщення приходили за вчорашній день. По приїзду в готель в пріоритеті було декілька речей, серед яких і наркотичний значок 3G.

Варіантів було 2 і впринципі один з них був ок, але платний. Це був варіант із Wi-Fi, який можна було б взяти за 1$-година або ще якісь там тарифні плани, типу 3бакси/день, 5баксів/2.

Але це виходило в районі 22 доларів на весь час відпочинку, що не є зовсім ок, бо навіть картка коштувала б дешевше(в аеропорту коштувала 9, але ми вирішили, що в готелі буде ще нижча ціна). В готелі той же об’єм нету коштував 14 баксів і жабка почала душити ще незагорівше горло. Вирішили почекати наступного ранку, бо там мала бути зустріч з готельним гідом, який типу на нашій стороні, бо платити їм мали б норм, вдягаються пристойно і наганяють на місцевих бариг, що впринципі, окрім маркетингу, ще заохочувало до мінімальної довіри. Нашого гіда звали Міна – чувак, який розказував за готель, можливі екскурсії, що тут(в готелі) коштує задофіга і як можна зекономити. І що найважливіше – він сказав, що може допомогти купити карту дешевше і на той же об’єм, просто в місті. Після годинного знайомства я підійшов до нього і сказав, що треба закупитись. Ціна була названа в 10 баксів(да, я розумів що там десь +- 2 бакси йому в карман, але це ок – погодився ж підсобити) за 5 ГБ. Нам би вистачило всім повідписувати, закинути пару фоток і щось почитати/погуглити. На тому і порішали. За сімкою мали підійти ввечері(пізніше він попросив зранку підйти, наступного дня).

Ранок наступного дня Підійшли, забрали, я одразу вставив в телефон. Перше питання, яке було в голові “а як перевіряти залишок на рахунку?”. Відповідь на нього не знав ніхто, з тих, кого я встиг запитати. Якраз була екскурсія в центр, думали, запитаємо там. По дорозі я перевірив нет, він все-таки був, навіть зайшов на сторінку оператора Etisalat. Методом перекладу і “пальця в небо” було встановлено, що все треба дивитись через сайт(немає гарячих команд, а в ідеалі – встановити собі на телефон аплікуху). Так і зробив, до речі, показувало актуальні дані і небагато місця займала. В графі Internet побачив надпис 1800/2000 Mega X(не буду довго розтягувати – “Mega X” в даному випадку означає мегабайти і картка була всього на 2ГБ, замість 5). Написав 2 повідомлення Міні в вайбер, запитав коли буде в готелі. Всьо прочитав – не відписав.

Так, як Міна-мівіна є готельним гідом, то в нього є графік, коли він точно має бути на місці. Дочекалися до цього моменту, прийшли в хол, а тут хоп, замість нашого арабського друга – його колега. Попросив в нього подзвонити до Мівінкі, пояснив ситуацію, відповідь була такою, що це типу так має бути і як тільки використаю 2ГБ, нарахується ще стільки само. Вже з цього моменту пахло жосткою брехнею, але домовились зранку зустрітись. Попередньо прогугливши всю інфу, я вже був впевнений, що нам треба гроші назад, а також все ще інтернет.

Наступного ранку ми зловили Міну в холі, відбувся короткий діалог в ході якого було культурно пояснено, що нам треба або баблішко назад, або ще одна сімка. Сімка була обіцяна на наступний ранок.

З думкою “а якщо мені треба вже і зараз?”, вернувся назад до “ділера”, якого вже реально передьоргувало від мого голосу, сказав, що так діла не буде, а той зробив фокус-покус і дістав в себе з сумки ще одну сім-картку, якої на початку діалогу в нього не було)

Як приємний бонус, вона виявилась не на 2, а на 5 ГБ. Вважаю це заслуженим трофеєм.

Мораль історії така – зганяйте в Єгипет перший раз, подивіться що до чого і ніколи не вірте арабчикам на ім’я Міна, а якщо вже і сталось щось не ок – то язик в кулак і станьте першою базарною бабою на весь готель!

Екскурсія на яхті

Екскурсії замовляли одразу в готелі. Вирішили спробувати як воно буде. Впринципі не пошкодували – співвідношення ціна/якість були дуже навіть ок

По суті у нас було 3 екскурсії, але 2 об’єднали в одну, тому витратили на них всього 2 дні.

Почну з більш нудної:

Прогулянка по місту. Починалось все так собі, якимось автобусом везли нас і ще якусь одну сім’ю, ніхто не попередив, що нас просто транспортують до великого автобуса, де вже є екскурсовод і величезна група.

Нескладно догадатись, що екскурсія відбувається не суто для якогось готелю, а для багатьох з певної місцевості.

Далі діло трохи зашевелилось: потрапили в мечеть, з’їздили на фабрику чудо-супер-пупер масел, погуляли по “Marina” – щось типу мажорної набережної. Весь час екскурсовод розказувала за місто, податки і приколи єгиптян. Наприклад: якщо дах будинку недобудований – податок за нього не платиться, саме тому часто можна побачити арматуру чи щось подібне, яке стирчить в усі боки; а туризм по рівню прибутку в економіку знаходиться всього лиш на 5 місці.

Загалом ок, але якби вона була платною(нам вийшла в подарунок) – я б її не брав, хоч і коштує 10 баксів

Водна екскурсія. Оце було дійсно офігенно(на 50% точно завдяки дайвінгу)

Їхали з самого ранку, хоч їхати до яхти було недалеко, але поки позабирали всіх бомженяток по дорозі, то вийшла майже година. Приїхали до стоянки, погрузились в яхту(називається Ferrari). В нас були місця на верхній палубі не під накриттям(це шкіряні лежаки, вибрали валятись там, бо розрізати хвилі, ніжитись під сонечком і кайфувати – найкраще саме там + ніхто біля тебе не треться)

План на день був такий:

банан/таблетка

острів Paradise

дайвінг

снорклінг

обід

рибалка

Банан/таблетка – по одному колу навколо яхти. Стандартна тема, не багато емоцій

Острів – фігня, другий раз не їхав би, а на окрему екскурсію не заслуговує точно

Снорклінг – класно, в Червоному морі фіг втонеш, тому вдягнути маску з ластами і побачити всю красоту дуже навіть варто! Великий плюс – не відволікаєшся на винирнути/подихати..

Обід – блін, на яхті це було офігенно, не думав, що таку поляну можна накрити

Рибалка – ну такоє, були просто намотані лески з крючками і ловиш на відчуття. Христя зловила рибку, чим здивувала мене, себе і тим більше рибку, коли її назвали Таїсія, відпустили і написали про неї окрему історію в інстаграм. З фотки “рибак і улов” я ржав довго, але це наймиліше, що я бачив в той день

Щось пропустив? Ах да, дайвінг…Господи, це рай, чесне слово! Навіть якби мені довелось купити 3 сім-карти, спілкуватись зі всією сім’єю Міни, але мені б дали ще разок-два стрибнути з балоном під воду – я б погодився! Це варто спробувати хоч раз в житті і тут для себе я ставлю жирну галочку!

Наступного разу повернусь із камерою і замахаю всіх рибок з фотосесією

P.S. Як ідея на урок біології в елітну школу – скинутись і на пару днів до Червоного моря вивчати фауну!

За готель/хавку/погоду писати не буду, бо це все поставлено на конвеєр, відпрацьовано, а за погоду, якщо в 2х словах, то – “Відчуття, що тобі в морду дують з фена, перші 2-3 дні чекаєш ночі, як перевертень, щоб не вмирати, будь-яка вода стає святою, якщо вона холодна, а дівчину готовий проміняти на кондиціонер і лід. Дня так з 4 трохи звикаєш і впринципі дівчину вже можна залишити собі 🙂 ”

Загальна думка/оцінка/враження:

Це класний лінивий відпочинок. 1-2 екскурсії на тиждень – більше, ніж достатньо. Не варто брати все, що пропонують по знижці. Торгуватись тут – це як стиль життя, не вірити нікому – норма. Чайові – я залишав рідко, десь просто в якості експерименту, десь через те, що реально хтось старався за “просто так”. Дико не подобається, що “хочеш нормальний номер – плати”, “хочеш йти на пляж 2 хв, а не 20 – плати”, “хочеш інтернет – плати”, “просто хочеш – плати”. Да, це по баксу, вроді і небагато, але внутрішній голос каже “а не підете ви в сраконьку?”, бо це все включене в вартість недешевого туру. Якби він коштував баксів 300-400 – я б ще, може, зрозумів.

Чи повернувся б я туди? Так, але тільки заради екскурсій, водички, рибок і ліні. Ну і плюс, другий раз має бути трохи легше, бо вже відчуваєш натуру “темненьких єврейчиків”. Євреї – нація, а от єврейчики – це оці морди, які циганять.

Тим не менше, ще один континент відкрився, нові емоції, новий досвід і стаття в блог. I am happy very much.

P.S. За готель, ідею і натхнення дякую Христі Ярославівні, яка зробила 80% всіх приготувань.

Сонечко, ти великий молодець! Так тримати, цьом 😉