Корисна прогулянка або “Я люблю своє місто!”

Отож, був спокійний день і я вирішив піти погуляти із друзями. Проходивши біля стадіону “Локомотив” по вул. Яворницького, я побачив 2 цікавих людей – чоловіка та жінку. Здавалося б нічого дивного якби не пачка оголошень в їхніх руках. Стовп за стовпом вони ліпили свою рекламу про якийсь міні-табір. На той момент у мене склалося враження що так робити не слід і, згадуючи працю волонтерів, які прибирали фасади будинків від таких “прикрас”, я вирішив зробити зауваження. Далі відбувся наступний діалог:  

Ч- чоловік, ж – жінка, я

Я : Я вибачаюся, але тут клеїти оголошення не можна.

Ч : Де таке написано?? Покажи “удостовірєніє”.

Я : Яке посвідчення?? Це правила благоустрою міста, щоб їх виконувати посвідчення не потрібно.

Ж : Тобі ж кажуть покажи посвідчення цього благоустрою!

Ч : Послухай мене, покажеш посвідчення, тоді будеш щось казати

Ж : Ай Віталік пішли!

Розвертаються і йдуть в сторону парку. Я зриваю їхні оголошення і знову розпочинається діалог:

Ч: Ей!!

Я: Що?

Ч: Ти чо бл**ь оху**?? Дай сюди!

Ж: Чуєш ти, благоустрій! Швиденько підняв папірці {авт. оголошення впали, коли їх забирав чоловік}

Я: Це що я кинув?

Ч: Ні, а хто я кинув?

Я: Так, ви

Ч: Я? Чуєш ти, правила благоустрою!

Потім жінка показувала мені оголошення на всіх стовпах і казала, що якщо я такий розумний, то маю і це здерти. Нічого не відповівши, я просто здер решту оголошень

Після цього мене помітила вчителька і покликала до себе запитали чи все нормально. Далі ситуація була така: розуміючи, що нічого доброго вони не зроблять і не перестануть псувати місто я зателефонував до тата, який сказав, що викличе наряд міліції до цих розумників. Дільний зустрів парочку “патріотів” по вул. Фабрична, біля Костелу. Чоловік та жінка втигли поклеїти декілька листів на дошках оголошень, отож явного порушення не було. Сам дільничий не міг переконати людей піти у райвідділок, отож на допомогу прийшло ще 2 міліціонерів та 2 понятих(свідків).  Коли чоловік та жінка почали показувати оголошення у встановлених для цього місцях, виник наступний діалог:

М1-міліціонер №1, М2- міліціонер №2, Я, Ч-чоловік та Ж – жінка

Ч: Дивіться всі оголошення у відведених місцях, навіщо нас затримувати?

М1: Поступив виклик, ми маємо відреагувати.

Ч: А що таке? Всі поклейки на дошках оголошень

М1 до М2: Тоді чого нас взагалі викликали???

Я: Я вибачаюсь, але ці люди дійсно клеєли не там, де потрібно. І у мене є аудіозапис.

М1: Веди цих 2 у відділок, а ти(до мене) пішли покажеш де поклеєно.

Я: Добре.

Дійшовши аж до магазину “Смакота”, я побачив на стовпі останнє оголошення, яке я не встиг здерти. Зробивши фото, я пішов із дільничим у райвідділок.

Там мене опитали, я показав фото, а з розмови слідчого та “патріотів” за стіною, я зрозумів, що вони безробітні.

Я дав свідчення, подякував і пішов далі на прогулянку.

Ось так 2 безробітних отримали “на горіхи” за “любов” до рідного міста!!