Skip to content

11.09.2016

В університеті тупіють…

zminiЗакінчився перший тиждень навчання. Перше, що одразу кидається в очі – велика різниця між школою та ВНЗ.
Цей пост не міститиме ‘правильних’ порад, оскільки я пишу одразу ‘ по ходу справи’, по суті ще не знаючи роблю я правильно чи ні. Тому найкраще ці слова сприйняти просто до уваги, але завжди думати самостійно!
Доречі, самостійність.. Початково я думав, що крутий старт можна отримати, якщо мати хороші знання зі школи та просто бути активним на парах. Насправді ж в перший тиждень навчання дуже видно активно-самостійних людей та пасивних, які, можливо, також впевнено та адекватно розуміють, що вони роблять, але не показують цього. Нічого не маю проти даного факту, але, як на мене, таких речей не варто приховувати, оскільки якоїсь прихованої інформації вони не несуть, але дозволять чітко про себе заявити в першу чергу не як студента, а як дорослу людину, яка принаймі на базовому рівні вміє керувати змінами та середовищем в своєму житті.

sam

Друге – це зміна режиму громадського життя. Останні 2 роки я можу впевнено заявити, що активно займаюся громадськими справами, набуваю нового досвіду та навичок, відвідуючи різні тренінги, форуми, семінари, беручи участь у міжнародних програмах по обміну. Просто кайфував, купуючи черговий квиток у наступну точку прибуття. Тепер же мій, сподіваюся, тимчасовий маршрут – «Львів-Здолбунів» та «Здолбунів-Львів». Оскільки з об’ємом роботи та матеріалу, який потрібно вивчати до сесії, подорожуючи та займаючись більшою мірою власними справа, я не справлюся. Ось тут і відчувається різкий перехід від школи, де по суті просто відвідував заняття та писав контрольні і в останній рік навчання вже знав, що і до чого. То тут, знання майже кожного студента обмежуються лише здогадками та підказками зі сторони старшокурсників.

Ну і нарешті висновок після десь важкого, десь цікавого, десь незвичного тижня навчання:

Не знаю чому, але так і хочеться сказати, що в університеті тупіють.

tupiy Так, круто навчитися жити самостійним життям, деякі мої знайомі кажуть, що універ вчить робити нереальні речі(наприклад вивчити за одну ніч перед сесією те, що не вчив цілий семестр), також класно завести нові знайомства, але це одна сторона медалі. Зовсім інша ж: ти бігаєш від корпусу до корпусу ( в моєму випадку вони розкидані по всьому місту), шукаєш аудиторію, починається пара, а викладач може відійти від теми настільки, що через 15 хв забуваєш взагалі на який ти предмет прийшов і, наприклад, замість будови літака Boing-745 починаєш слухати про рибку Сніжанну, яка після того, як впала у стаканчик віскі з льодом, ще успішно проплавала там 3 дні. До того ж програма побудована не зовсім так, як було б зручно навчатися. Реальний приклад: в моєму випадку майже з кожного предмету є лекції, заняття, де потрібно слухати те, що надиктовує лектор, потім вивчати і запам’ятовувати, а є практичні роботи, коли потрібно на основі набутих знань щось робити на практиці. Так от, як це існує з математики в мене, ми вивчили щось про матриці, і відповідно нам задають практичні завдання на цю ж тему. Окей, окрім як великого об’єму роботи по суті і придертися немає до чого. А тепер програмування..тут історія повернулася не так як у класика. На лекціях тільки-тільки починаються основи, елементарні терміни, базові поняття, типу : «що таке програмування», «що таке компілятор», «для чого це взагалі», а на практичному заняття одразу задано написати на Паскалі програму, яка б розв’язувала квадратне рівняння. Ну круто, окей, якщо ще я взагалі зустрічався з програмування і мені це не було так важко, то крім мене та ще декількох подібних є і інші люди, які впринципі то і прийшли в універ навчитися програмувати. Шкільна програма з інформатики хоч містить певні уроки по Паскалю, але як школи, так і вчителі там є різні. Про це не варто забувати. Так от, до чого я веду, чому саме в університеті тупіють? Ланцюжок тупіння в моїй уяві виглядає приблизно так:
Студент із базовими знаннями прийшов навчатися. У нього є 6 років для того, щоб стати спеціалістом, магістром в певній галузі, поїхали

Університет:

Базові знання*(час затрачений на бігання по корпусах+пошуку аудиторій)*стандартну програму абсолютно для усіх*у гуртожитку інколи просто неможливо навчатися самостійно, тому ще й фактори від інших людей/кількість спроб щось змінити = певний результат

А тепер як виглядають ці 6 років впринципі у людини, яка готова рватись і робити зміни:

Самоосвіта*реальну практику, виходячи зі своїх знань*кількість відвіданих проектів, форумів, хакатонів на власно обрану тематику*кількість знайомств, заведених там же*мотивацію/ кількість спроб щось змінити = певний результат

Це не математика, це життя, і те, що після знаку «=» у обох випадках пише «певний результат» зовсім не значить, що так він рівний між собою.

matematika

Я навіть чути не хочу, що якщо людина дійсно вмотивована, то вона і в гуртожитку, і, навіть в університеті, буде робити все можливе, все необхідне, щоб досягти результату. Фігня це все! Як на мене, якщо людина визначилися, яка тематика їй близька, проконсультувалася із тими, хто працює в цій галузі, ще краще, якщо знайшла друзів серед професіоналів, відвідала декілька форумів, проектів і найголовніше зрозуміла з чого почати та підготувалася до старту нового життя, то потрібно вже займатися тільки цим. Так, в універі можна почати запускати свої проекти, робити певні речі, але там НІКОЛИ не буде повної потужності. Якщо проекти успішні, якщо ваша фішка працює, то виникає азарт, який називається «ВАУ! Хочу ще!» і ти починаєш працювати, працювати, працювати, але ж ні, в один момент настає ранок понеділка і тобі такому ентузіасту з наполовину написаним вордівським файлом з ідеями і описами, з наполовину написаною програмою, яку збирався запустити в продаж, ще з чимось наполовину треба пертися і слухати курс чого-небудь, написаного в розкладі покоцаного сайту твого факультету. І так протягом декількох років і залишається: всі речі зроблені наполовину, а ти і далі ходиш слухати лекції.

Я вже десь писав, що в фізиці існує формула потужності : N=A/t (потужність дорівнює виконану роботу поділити на кількість часу) ну так ця формула працює і в житті. Я не кажу, що в універі не можна почати займатися справами, які приносять щире задоволення, але порахуйте свою потужність при цьому, розставте пріоритети і зробіть висновки.

vibir

Всім дійсно корисних тижнів навчання!