Школа Локальної Демократії
21-26 квітня мав чудову змогу пройти частину курсу «Школа Локальної Демократії», який проходив у місті Чернігові, за підтримки центру «Ахалар» та словацької сторони «Slovak Aid».
Щоб описати все не вистачило б і дня, тому я виділю лише деякі моменти.
Отож, перший день містив у собі вправи для знайомства, релакс, та загальні опитування для того, щоб зрозуміти хто що знає. Вечір закінчився вечіркою в ресторані, де ми мали змогу познайомитися із учасниками першої групи.
Другий день розпочався о 8:30 з підйому(ну я вставав саме о цій порі), сніданок. І весь день ми провели із польськими спеціалістами та тренерами. Агнежка Врублевська та Томаш Теодорчик – люди, які люблять свою справу, а тому доступно та дуже цікаво. Обід. Знову робота. Вечеря
Третій день. Сніданок, збори в залі, презентація своїх проектів, обговорення, нові ідеї, робота над постановкою цілей, задач, місії, які призвели б до позитивного та бажаного результату.
Четвертий день – робота над оглядом цільової аудиторії, створення типічного макету людини, яка має реагувати на заклики до дії. SMART аналіз
П’ятий день. SWOT аналіз, принципи побудови партнерства, аналіз цільової аудиторії.
Шостий день – сніданок та виселення з готелю.
Але як і кожну історію можна описати більш науково або емоційно, так і цей «звіт» має свою другу сторону.
Якщо відкинути всі важкі терміни, розумні слова, обіди, сніданки, вечері, інтеграційні блоки, кава-брейки, то ось, які висновки я зробив, прокрутивши в себе в голові основні події:
Тренер – це не завжди людина до якої потрібно на «Ви і шопотом», в першу чергу це друг, а мати друзів з якими можна поділитись, провести діалог за чашкою чаю завжди крутіше, ніж просто формат запитання-відповідь.
Юра Трофіменко, Андрій Маштаков, Віка Солоніцина, Зуза Фіалова – ви просто нереально круті люди, з якими просто хочеться спілкуватись!
Філософія. Насправді за ті 6 днів, за які я поглинув основи теорії «Борщевизму» я багато чого переоцінив. Жилося мені спокійно, аж тут людина, від якої точно такого не очікував. Буквально один вечір і більшість понять просто зникають, а їм на зміну приходять нові.
Сусідство. До певного моменту я думав, що сусід – це людина, яку ти принаймі маєш знати ну і хоч трохи довіряти. Виявляється ні. Я 6 днів жив пліч-о-пліч з людиною, яку бачив вперше. Але почуття тривоги навіть не виникало. В мене був чудовий сусід. Це знайомство було одним із найкращих. Дякую!
Вік. Ще одне відносне поняття. А що таке вік? Програма у якій я брав участь початково не передбала участь учасників такого віку, але сказати, що я почував себе некомфортно я не можу, а точніше навіть не маю права. Тоді як можна судити людину за віком? Можна оцінити вигляд, знання, цінності, бажання працювати, інші точні характеристики, але оцінювати цифри – не найкращий варіант
Влада. Під час однієї з лекцій, я сидів і на хвилинку задумався. Ми обговорюваливаріанти вирішення якоїсь проблеми. В один момент мене осінила думка, що я за останні 10 хвилин почув стільки крутих варіантів її вирішення, що нір азу не чув на засіданнях Кабміну чи Верховної Ради. В такі моменти відчуваєш і сум, і радість одночасно. Чомусь складається враження, що люди без особливої посади більше можуть зробити для громади, ніж уповноважені на то персони.
Загалом це все, що можна коротко описати. Я не прощаюся, а сподіваюся на нові зустрічі. Ще раз дякую усім тим, хто був присутній зі мною в такі моменти і переживав їх зі мною. Успіхів вам!
Ваш, Орлов Андрій!
