Як Андрій «згущонку» продавав

Це був прекрасний вечір, я сидів, вчив щось з математичного аналізу, потихеньку вже збирався до нічних «покатушок» із друзями: боулінг, приємна компанія, музика, нічна дорога..чудесно! Будучи так само частково залежним від соціальних мереж, як і інші люди мого віку, я паралельно переписувався із подружкою. Розмова йшла приємно, я знав, що це особа, яка мене розуміє, у деяких питаннях я можу з нею порадитися..В свою чергу, був готовий надати таку ж підтримку взаємно. Сталося так, як і мало (тут мав би з*явитися супермен із словами «Час настав!» і полетіти спасати Землю), а оскільки я всього-навсього Андрій, а не чувак в червоних трусах поверх синього костюму, то моя допомога полягала в наступному:   

До подружки почав надзвонювати хлопчик, хлопчик, тому що по віку він мій одноліток, але от по вчинках (про це далі) ну точно ідіот маленька дитина. Ну так от, номер дівчини він знав, писав постійно, «пікапив» так, як тільки його деградованому розуму вистачало змоги і фантазії. Ну я і вирішив взяти удар на себе, дав свій номер, вирішив поговорити, пояснити, що пацанчик «не головний герой роману» і йому точно ніякі ліхтарі тут «не світять». Говорив культурно, привітно..

І тут уривок з діалогу, який от просто ідеально пояснює поняття «ніби і хлопець, але без я*ць характеру»:

Я: вечір добрий!

Х: Привет! Мне нужна Катя(ім*я змінено).

Я: Сорі, вона трошки зайнята

Х: Чем?

Я: П*є чайок, слухає музичку, спілкується зі мною

Х: Ясно…

Кидається слухавка. Я сильно здивувався, не почувши ні єдиного мата в свою скромну сторону. Але ж ні, є щось таке на світі, що я називаю «чуєчка». Пройшло від сили хвилини 3, дзвонить:

Х: Как тебя зовут?

Я: Я Андрій

Х: Андрей, я тебя в рот еб*л.

І знову кидається телефончик. Настрій то мені звичайно ж підняло тільки з тієї причини, що інколи поведінка людей передбачувана.

Ну а тепер «родзинка» наших стосунків!!!

Просинаюся зранку, година так сьома на телефоні, бачу невідомий номер. Підняв слухавку і почув запитання, яке моментально підвело на ноги:

«Добрий ранок! А коли «згущонку» можна забрати і де?»

Короче кажучи, наш «герой» вирішив зробити мене «ділєром», з його ж слів в оголошенні:

«Отдам молоко сгущенное! Осталось 55 банок, во Львове! Все натуральное и не просроченное. Звонить с 6:30 утра до 21:00 вечера»

Тут я мав би подякувати: пацан, якщо ти це читаєш, знай, я глибоко ціную, що ти хоч потурбувався про мій сон!))

Ну так от, за цей ранок у мене було більше дзвінків, ніж у Трампа після перемоги! Телефонували всі. І найголовніше – мораль:

Чесно? Я кайфанув від такого! Я б навіть ввів це в методику психологічного розвитку особистості: «хочеш відчути себе потрібним? Продай «згущонку»!

Що ще додати…Ну, мабуть, що партія «згущонки» то обмежена була…всього 55 банок..Та і скарга на оголошення пишеться не так вже і важко!) Вже до 13 години дня, мене було «звільнено з посади ділєра» модераторами сервісу подачі оголошень.

І ще питання: оголошення було написане в 01:04 ночі, чому саме «згущонка» і чому саме 55 банок?)

Тим не менше, досвід цікавий!

Всім солодкого, а хлопчику яєць характеру!

Ваш, ділєр!