Карпати 2017. Давно хотів.
Вже писав раніше, що 2016 рік, мені “не зайшов”, тому зробив висновки і з 2017 таки почав щось змінювати. Однією із таких очікуваних чудо-штук стало моє знайомство із лижами і зимовими Карпатами!
Почалося все з того, що побачив пост в “офіційній” групі свого університету, де хлопець, якого теж звати Андрій просто добирає людей до своєї компанії по принципу “в тісноті, зате хата дешевше”(як виявилося потім, жили ми зовсім не в тісноті, а в пристойних умовах, а взагалі, то я провів в апартаментах всього 10 годин поки спав. Весь інший час – катання). Так склалося, що Андріям я довіряю, поставив “+” під записом. Довго не чекав, списалися, обговорили деталі, мене докинули до загальної бесіди. Перші 2 нюанси, які зразу кинулися в очі:
“Мальчік голубого цвєта”
І тааак, на прохання багатьох прихильників солодкого, продовження історії.
Тільки тепер вносимо поправочку на клінічний діагноз нашого «сміливця», який навіть в соц..мережах не підписаний нормально. Я був «ділєром» солодкого, а тепер, увага, я «мальчік цвєта голубого»
Читати далі
Як Андрій «згущонку» продавав
Це був прекрасний вечір, я сидів, вчив щось з математичного аналізу, потихеньку вже збирався до нічних «покатушок» із друзями: боулінг, приємна компанія, музика, нічна дорога..чудесно! Будучи так само частково залежним від соціальних мереж, як і інші люди мого віку, я паралельно переписувався із подружкою. Розмова йшла приємно, я знав, що це особа, яка мене розуміє, у деяких питаннях я можу з нею порадитися..В свою чергу, був готовий надати таку ж підтримку взаємно. Сталося так, як і мало (тут мав би з*явитися супермен із словами «Час настав!» і полетіти спасати Землю), а оскільки я всього-навсього Андрій, а не чувак в червоних трусах поверх синього костюму, то моя допомога полягала в наступному:
Андрій Орлов 2.0
6 грудня.. Для когось звичайний день, для когось день захисника вітчизни, а для мене…хм, для мене це день роздумів.
Почну з далекого 2004 року. Мені було 6, я радів життю. Реально, радів, я робив все, що було моїй душі завгодно. В мене була сім*я, друзі, улюблене заняття, я пам*ятаю, як хотів бути не дорослим, не серйозним, не поважним, а ВАЖЛИВИМ! Я сідав на вулиці, писав речі, які вважав потрібними у блокноті, виписував плани та мрії, думав над їх реалізаціями. Хочете правду? Я був крутим малим! Серйозно, не пам*ятаю такого «дорослого» хто затикнув би мені рота. Мовчав тільки тоді, коли розумів, що реально не правий. А розуму було достатньо, дякую батькам! Інколи відкриваю ті старі записи і дивуюсь, моє дорослішання приходило до мене під час письма. Я писав і дорослішав, тільки не зовнішньо, а в голові. Тільки тепер розумію, що я сам себе навчив думати. Читати далі
Походюха на Ахалар-Фесті
Повідомивши усіх своїх викладачів в університеті, спакувавши валізи та налаштувавшись на запахи ностальгії, я вирушив у сторону старого міста Чернігів. Там мене і ще близько 90 учасників чекав теплий прийом від центру гуманістичних технологій “Ахалар” в рамках конференції “AHALAR-Fest: Сила досвіду громади” 
Читати далі
Lviv IT Arena 2016
Вже третій рік поспіль «Арена Львів» перетворюється на 3 дні в одну із найбільших споруд, де проводиться масштабна східноєвропейська конференція «Lviv IT Arena». Цього року побувати на такому заході вдалося і мені.
Змінювати людей, щоб змінити країну
Нещодавно писав есе на конкурс. Вирішив поділитися текстом і тут. Тема досить таки актуальна та дуже широка для обговорень. Моїм лімітом були 600-700 слів. Ось що з того вийшло:
Читати далі
В університеті тупіють…
Закінчився перший тиждень навчання. Перше, що одразу кидається в очі – велика різниця між школою та ВНЗ.
Цей пост не міститиме ‘правильних’ порад, оскільки я пишу одразу ‘ по ходу справи’, по суті ще не знаючи роблю я правильно чи ні. Тому найкраще ці слова сприйняти просто до уваги, але завжди думати самостійно!
Доречі, самостійність.. Початково я думав, що крутий старт можна отримати, якщо мати хороші знання зі школи та просто бути активним на парах. Насправді ж в перший тиждень навчання дуже видно активно-самостійних людей та пасивних, які, можливо, також впевнено та адекватно розуміють, що вони роблять, але не показують цього. Нічого не маю проти даного факту, але, як на мене, таких речей не варто приховувати, оскільки якоїсь прихованої інформації вони не несуть, але дозволять чітко про себе заявити в першу чергу не як студента, а як дорослу людину, яка принаймі на базовому рівні вміє керувати змінами та середовищем в своєму житті.
Таракани домашні чи з гуртожитку?
Є декілька надзвичайно важливих етапів на початкових порах для студентів. Пошук житла відносить безпосередньо до їх числа. Отож, з чого варто почати і які є варіанти. Стандартно ніхто «качелі» собі придумувати не хоче, тому, як правило є 2 варіанти: жити в гуртожитку або ж пошук квартири. Розглянемо детальніше кожен з варіантів:
Читати далі
Перемістився у Львів або перша замітка студента
Так склалося, що після закінчення школи, мордуючи себе питанням “а що ж далі?”, я вирішив вступити до ВНЗ і задаватись цим питанням вже там.
1 вересня. Лінійка. Я студент Львівського Національного Університету ім.Івана Франка. Ще до початку навчання мені в голову прийшла думка хоч якось описувати весь свій процес еволюції в університеті з надією, що це хоч комусь знадобиться в плані реальної історії. Цими словами я урочисто для себе відкриваю новий розділ на сайті – “Вікіпедія Студента”
Сподіваюся це допоможе, надихне, відвергне, відкриє нове, тощо.. Взагалі хоч щось про освіту в Україні та як з нею боротися її сприймати і що з нею робити. Крім того реальні життєві історії;)
“Вікіпедія Студента” – своєрідна онлайн біографія вирізаного періоду життя з корисними вставочками.
Поїхали;)
